РОЗРИВ ПЕРЕДНЬОЇ ХРЕСТОПОДІБНОЇ ЗВ’ЯЗКИ.

 

         Розрив передньої хрестоподібної зв’язки - одна з найпоширеніших проблем

опорно-рухового апарату, з якою собаки потрапляють на огляд до ортопеда-

травмато-лога. У зарубіжній літературі для цієї проблеми більш вживаною є інша

номен-

клатура – розрив краніальної хрестоподібної зв’язки (Cranial Cruciate Ligament

Rupture).

Передня (краніальна) хрестоподібна зв'язка (ПХЗ, КХЗ) розташовується в колін-

ному суглобі і грає важливу роль в його стабілізації. Зв'язка є тяжем із щільної

фіброзної тканини, який з'єднує стегнову і великогомілкову кістки. Її головна

функція - не допускати зміщення стегнової кістки назад щодо великогомілкової.

Така тенденція до зісковзування з'являється при опорі на кінцівку. Крім цього, ПХЗ допомагає захистити колінний суглоб від перерозгинання і надлишкового обертання. Таким чином, передня хрестоподібна зв’язка ‑ одна з найважливіших зв'язок колінного суглобу, яка приймає безпосередню роль в його стабільності.

Розрив ПХЗ призводить до нестабільності колінного суглобу. Це виявляється у надлишковій рухливості гомілки відносно стегна з кожним кроком. 

 

Причини розриву передньої хрестоподібної зв’язки.

 

Пошкодження передньої хрестоподібної зв'язки розвивається за двох основних причин - механічної дії (травма) та її дегенеративної зміни. Розрив ПХЗ може статися при дії на здорову тканину екстремальної зовнішньої сили, яка призводить до перерозгинання і одночасного повороту гомілки всередину. При цьому, раптовий розрив зв'язки пов'язаний зі значною травматичною дією на неї зустрічається досить не часто. У переважної більшості тварин розрив відбувається при звичайних фізичних навантаженнях і дії звичайних сил на тканину зв'язки, яка зазнала дегенеративних процесів.

Остаточно причина цих процесів наразі достовірно не встановлена і сьогодні. Однак останні дослідження дають можливість припустити, що провідну роль відіграє спадковість. Оскільки відзначається схильність до цієї проблеми у певних порід, таких як лабрадор, стафордширський тер’єр, боксер, ротвейлер, йоркширський тер’єр, вест-гайленд-вайт тер'єр і померанський шпіц. На користь наявності генетичної обумовленості може говорити проведений аналіз ліній родоводів. А також той факт, що у певної кількості собак розрив передньої хрестоподібної зв’язки відбувається з часом в обох колінних суглобах, і в порівняно ранньому віці.

Окрім цього, істотну роль в розвитку захворювання відіграють й інші чинники, такі як надмірна вага, вплив гормонів і запальні захворювання суглобу. У підтвердження тезису стосовно впливу надлишкової ваги з власного досвіду можемо констатувати, що у всіх йоркширських тер’єрів та чихуаха, які зазнали розриву ПХЗ, була надлишкова вага.

 

У деяких випадках мають значення особливості індивідуальної будови кісток тазових кінцівок. Чим більший кут нахилу суглобової поверхні (плато) великогомілкової кістки по відношенню до горизонталі, тим більша тенденція до зміщення стегнової кістки назад. Значна величина цього кута може призвести до виникнення травмування навіть здорової тканини ПХЗ, оскільки зв’язка знаходиться у постійному напруженні, стримуючи сковзання стегнової кістки назад. Також провокуючими факторами можуть бути звуження міжмищелкового простору стегнової кітки та вивих надколінника внаслідок деформаційних змін тазових кінцівок, як то вальгусна деформація (стосовно вивиху надколінника (медіального пателярного вивиху) ви можете ознайомитися у відповідній статті на нашому сайті).

Інколи це захворювання у тварин порівнюють з таким у людей. Але слід зазначити, що у людини, на відміну від собак, основною причиною розриву ПХЗ є травматичний фактор. Так само й у котів розрив передньої хрестоподібної зв’язки ‑ рідкісний випадок. За 20 років практики було прооперовано всього 6 котів.

 

Розподілення навантаження в залежності від кута нахилу суглобового плато.

Як бачимо, чим більший кут нахилу плато, тип більше навантаження зазнає ПХЗ.

 

 

 

 

 

 

 

Як проявляється розрив передньої хрестоподібної зв'язки?

 

Захворювання може розвинутися у собак будь-якого віку, породи та статі, але частіше відзначається саме у собак великих порід або в молодому віці (після закриття росткових зон), або в середньому і літньому. У котів розрив ПХЗ відзначається досить рідко.

Історія захворювання багато в чому залежать від ступеня пошкодження і моменту звернення за допомогою, при цьому пацієнтів можна розділити на три групи:  тварини з гострим розривом, тварини з хронічним розривом і тварини з частковим розривом. 

 

      Основні симптоми розриву передньої хрестоподібної зв'язки - кульгавість і сильний біль відразу після отримання травми (різкого повороту, стрибка, невдалої постановки лапи). При неповному розриві собака може на деякий час перестати кульгати, але через кілька днів кульгавість повертається. Собака береже лапу, піджимає її, намагається не наступати або не переносити на травмовану кінцівку вагу. 

 

При гострому розриві ПХЗ у тварини раптово виникає кульгавість з втратою функції опори на хвору кінцівку (або часткової опорою). Кульгавість без лікування (особливо у тварин з масою менше 10 кг) зазвичай зменшується протягом 3-6 тижнів після розриву. Тварини з масою понад 10 кг в більшості випадків слабо спираються на кінцівку до моменту хірургічного втручання.

При хронічному пошкодженні у тварин відзначається тривала кульгавість з порушенням опори на кінцівку. Хронічна кульгавість пов'язана з розвитком вторинного остеоартрозу і зазвичай погіршується при навантаженнях і після сну. Іноді власники можуть описувати історію гострого розриву з поступовим поліпшенням. До інших імовірних ознак відносять труднощі при вставанні і присіданні, тварина намагається сідати на здорову тазову кінцівку, сидяча поза з відставленою в сторону хворою кінцівкою.

Частковий розрив ПХЗ на ранніх стадіях пошкодження важко піддається діагностиці. На початку, тварина проявляє помірну кульгавість при навантаженнях, яка зникає після відпочинку. Дана стадія захворювання може тривати багато місяців. При прогресі надриву зв'язки збільшується нестабільність, розвиваються дегенеративні зміни суглобу - кульгавість стає більш вираженою і не зникає після відпочинку.

 

 

Слід мати на увазі, що порушення конфігурації суглобу внаслідок зсуву стегнової кістки назад нерідко призводить до пошкодження медіального (внутрішнього) меніску в зв'язку з особливостями його анатомічної кріплення.  

 

 

 

Як діагностувати розрив передньої хрестоподібної зв’язки?

 

Діагноз ставиться лікарем при огляді - на підставі клінічної картини й рентгенівських знімків. Виключаються інші патології, схожі за симптомами. Слід мати на увазі, що деякі патології (наприклад, вивихи надколінників чи дисплазія кульшових суглобів) можуть бути супутніми.

Ветеринарний лікар проводить два основних ортопедичних тести:

  1. Тест переднього висувного ящику

  2. Компресійний тест

 

При тесті передньої висувного ящику утримується стегно і дається навантаження на гомілку. Якщо є розрив ПХЗ, то він проявляється симптомом «висувного ящику», тобто, кістка гомілки виходить вперед. 

 

Компресійний тест гомілки (тест Хендерсона) полягає в згинанні скакального суглобу, в результаті чого при порваній зв'язці гомілка також стає попереду стегнової кістки.  

 

 

 

 

Якщо хрестоподібна зв'язка надірвана або повний розрив існує тривалий час, то тестування може потребувати більше часу і буде неприємною процедурою для собаки, тому в такому випадку може знадобитися короткочасний наркоз.

 

Важливо знати! Навіть якщо розрив передньої хрестоподібної зв’язки при даних тестах визначається достовірно, все одно необхідно провести рентгенографію:

  1. Для виявлення аномального розташування стегна і великогомілкової кістки, і в разі, якщо розрив стався більше 3 тижнів тому, визначаються вторинні зміни в суглобі - руйнування суглобових поверхонь і осифікація (відкладення солей кальцію) зв'язки;

 

Візуалізація розриву передньої хрестоподібної зв’язки на рентгенівському знімку

 

 

 

 

  1. З метою виключення інших захворювань: новоутворень у коліні, і визначення ступеня пошкодження суглобу (остеоартроз).

 

 

Остеофіти у колінному суглобі

 

 

 

У деяких випадках саркома колінного суглобу при тестуванні супроводжується симптомом «висувного ящику», але це відбувається через те, що кістка руйнується в місці кріплення зв'язки, і вона перестає тримати коліно, а не через розрив зв'язки. Саме в цьому випадку рентгенографія покаже наявність пухлини в суглобі і допоможе поставити правильний діагноз.

У деяких випадках для підтвердження діагнозу чи розуміння важкості патологічного процесу можуть знадобитися додаткові дослідження:

  • магнітно-резонансна томографія колінного суглобу

  • артроскопія

  • ультразвукова діагностика суглобу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Як лікується розрив передньої хрестоподібної зв’язки?

 

         Нажаль, не існує ліків, які б могли відновити пошкоджену зв’язку.

 

Терапевтичне лікування розриву ПХЗ колінного суглобу нечасто використовується ветеринарними лікарями і рекомендоване тільки у виключних випадках: неможливості використання загального наркозу і забороні на проведення операцій.

Слід мати на увазі, що консервативне лікування не призводить до виліковування і відновлення функції кінцівки. Медикаментозним лікуванням досягається тільки часткове припинення запального процесу і зняття больових відчуттів. З часом проходить фіброз капсули колінного суглобу, який таким чином компенсує відсутню ПХЗ.  У собак вагою до 5 кг після такої терапії можуть спостерігатися видимі покращення, але у колінному суглобі розвивається артроз.

Для середніх і великих тварин безопераційний метод лікування, як правило, не дає результатів.

Спеціалісти клініки «SuperVet» вважають, що консервативне лікування взагалі не ефективне, і може навіть нашкодити здоров’ю тварини. При відсутності хірургічної стабілізації суглобу розвиток вторинного остеоартрозу неминучий.

 

Сьогодні найкращим методом стабілізації при розриві передньої хрестоподібної зв’язки беззаперечно вважається хірургічне лікування. 

На даний момент у ветеринарній практиці використовується понад 80 способів оперативного лікування розриву хрестоподібної зв'язки, які дають хороші результати і дозволяють привести суглоб в стабільний стан.

 

Сучасні методики поділяються на два основних напрямки:

 

  1. Реконструкцію зв’язки – за рахунок застосування трансплантату чи імплантату.

 

  1. Корекцію біомеханічних параметрів суглобу, в результаті чого відбувається перерозподіл навантаження, і коліно при русі залишається стабільним – фактично передня хрестоподібна зв’язка стає не потрібною. Сьогодні найпоширенішими методиками біомеханічної стабілізації є CCWO, TWO, MTWO, TTO, TPLO, TTA, TTA-Rapid, CBLO.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У ветеринарній клініці «SuperVet» ми використовуємо наступні хірургічні техніки стабілізації при розриві передньої (краніальної) хрестоподібної зв’язки:

 

 

РЕКОНСТРУКЦІЙНІ ЕКСТРАКАПСУЛЯРНІ МЕТОДИКИ

 

Методика широкої фасції стегна. Методика бере свій початок з гуманної медицини, де стабілізація колінного суглобу аутотрансплантатом з прямої зв'язки надколінника і фасції застосовується при розриві передньої хрестоподібної зв'язки у людини (модифікована техніка Steve Arnoczky).

 

Переваги:

  • дана стабілізація ПХЗ не потребує застосування сторонніх імплантів;

  • проста і швидка у виконанні, що робить її найпопулярнішою;

  • компресійний тест і тест переднього висувного ящику при даній методиці в результаті стабілізації буде негативним.

 

Недоліки:

  • довший реабілітаційний період порівняно з біомеханічними методиками стабілізації розриву ПХЗ (від 4-х до 6-ти місяців);

  • можливе повторне травмування, що потребує більш жорстких умов утримання тварини в реабілітаційний період;

  • ймовірний розвиток остеоартриту колінного суглобу.

        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методика фабело-тібіального кріплення. При цьому застосовується спеціальна стрічка-імплант. Ця техніка може бути застосована тільки для тварин вагою до 26 кг. Методика є технічно застарілою і використовується тільки у виключних випадках. В нашій клініці методика фабело-тібіального шва застосовується не частіше, ніж у 0,3% усіх випадків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

БІОМЕХАНІЧНІ МЕТОДИКИ

 

TWO (Tibial Wedge Osteotomy), MTWO (Modified TWO), CCWO (Cranial Closing Wedge Osteotomy)  – стабілізація досягається за допомогою змін кутових характеристик колінного суглобу шляхом клиновидної остеотомії великогомілкової кістки.

 

         Зміни біомеханіки суглобу за цими методиками є одними з найефективніших:

  • відсутні ускладнення, пов’язані з імплантами зв'язки;

  • простота фіксації та мінімальна хірургічна рана у тварини;

  • універсальність корекції (при даній методиці можливо одночасно виправити супутню вальгусну/варусну деформацію, яка спричиняє вивихи наколінників, тобто за одну хірургічну операцію можна вирішити одночасно дві проблеми);

  • відсутність конфлікту з суглобом.

  • доступність вибору металевого імпланту (що позитивно відображається на вартості операції для власника);

  • мінімум ускладнень;

  • стандарті позитивні результати.

 

Але, звичайно, певні ускладнення, пов'язані зі стандартною практикою операцій на кістках, залишаються і тут.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

CBLO (CORA Based Leveling Osteotomy) – коригуюча остеотомія на основі CORA (CORA - центр обертової осі гомілки).

Найсучасніша на даний момент методика. CBLO має ряд переваг перед TWO, TPLO та іншими методиками стабілізації при розриві хрестоподібних зв'язок. Деякі з переваг CBLO включають:

 

  • дає найкращі коротко- та довгострокові функціональні результати;

  • швидше загоєння і відновлення функцій порівняно з іншими методиками (від 6 до 7 тижнів у порівнянні з місяцями реабілітаційного періоду при інших методиках);

  • відсутні ускладнення пов’язані з імплантами зв'язки;

  • можна проводити молодим пацієнтам, оскільки операція не передбачає порушення росткової зони;

  • на відміну від популярної TPLO, розріз кістки знаходиться поза суглобом;

  • з часом спостерігається менше пошкодження суглобових хрящів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Який метод лікування обрати?

 

Підсумовуючи, можна сказати, що всі наведені вище хірургічні техніки є дієвими при лікуванні розриву передньої хрестоподібної зв'язки, і часто вибір операції рекомендується лікарем в залежності від результатів, які він отримує при використанні наведених методик та особливостей саме Вашої тварини.

 Наразі сучасні дослідження показують, що розвиток остеоартрозу в собак, які були оперовані по методикам CBLO, TPLO, TWO, CCWO, TTA і TTO, значно повільніший, а в ряді випадків зовсім не спостерігався, в порівнянні з екстракапсулярними методиками.

 

Ми закликаємо власників собак якомога раніше звертатися за допомогою до ветеринарної клініки, оскільки у випадку з розривом передньої хрестоподібної зв'язки успіх лікування прямо пропорційний часу звернення: чим раніше розпочати лікування, тим кращий результат!

 

Лікар ортопед-травматолог Віталій Романишин

Як нас знайти
 Працюємо кожен день 
      з 09:00 до 21:00

 

АДРЕСА: Україна,
м. Київ, Позняки
пр. Григоренка 5а
(між відділеннями ПриватБанку та АТБ)
supervetdoctor@gmail.com
Тел. +38 068 10 60 160
       +38 0500 88 98 38

 

 

ветеринарная клиника СуперВет, Киев 2017